Видео

Дякую за таке чудове відео!

Як Ліда Іванівна? Як поживає? Надіюся,що з нею все гаразд!

ЭТО НАЦИОНАЛЬНАЯ ОДЕЖДА

Это только начало ! Бендеровцы ройте себе могилы!

Два сараї заброшених, готовий туда приїхати, якщо ці сараї віддадуть безплатно , а і також землі з гектарів хотя би 50 в оренду в рамках здорового глузду,а то розвивайте село, але землю за хапали чиновники, та холдинги, майбутнє села за дрібними , сімейними фермами.

На заході в Європі бережуть мазанки - там вони фахверки називаються, деяким по 300-400 років...

Ніколи не розумів чому білили хати крейдою - її ж дощі оббивають і вона всередині мастить одяг - до стіни не торкнуться ні притулиться. Чого б не додати до крейди якогось водостійкого клею чи вапном білити..

Шкода села покидають, всі хочуть жити в бетонних коробках забули про землю ніхто нічого не хоче робити!!!Ліниві стали забули предків і свою кров

Це наші сусіди, ми із Гребінківськго р-ну, Полтавщина . В батьківській хаті приблизно так само. Молодці, змістовно провели час.

Мій дідусь та бабуся розповідали що село Сагунівку теж затопили. Людей переселили на нове місце.

Я теж з дитинства пам'ятаю ці штабелі з КИРПИЧА. Також пам'ятаю як пекли хліб, піч була у дворі і дійсно пекли на кирпичі. Запоріжжя

Не здавайте молоко зробіть акцію протесту. Чому не бастуете! Чому мовчете?

Я думаю все що відбуваеться це спланована акція по знищеню села. А ще владоймущі хворі люди. Гроші розум і совість знищили.

Мій тато з під Конотопа родом я там малечею була а зараз мені вже сьомий десяток

Висновок один, через села відродиться УКРАЇНА! .і те, що робить наша влада продаючи землю є злочин перед народом!!!

З відродженням села відродиця УКРАЇНА. Дякуємо за позицію пані Ірини.

Круто, що звичаї зберігаються. Де ще є така краса? Ніде! 😊

дуже хороші люди, дай Бог їм здоров'я

Мій товариш Кураш Олександр проживає в м. Суми, а його дитинство пройшло там в Чупахівці, його батько робив на сах.заводі головним інженером, йому буде цікаво послухати розповідь і я йому це переслав.

А с. Шилівка знамените тим що там народилися і проживали письменники брати Тютюнник з якими дружили мої старенькі, навіть це позначено на їх могилі, там є музей їх імені, дуже цікаве село, в одній із хат письменників проживає моя однокласниця.

В Сумах ще років три назад на центральнім ринку на вході сидів і вигравав на бандурі один чоловік, він раніше викладав бандуру у Сумському музичному училищі. Цікава розповідь ветерана я прошлим літом проїжав через Чупахівку на Зіньків, а за сім кілометрів від нього в с. Шилівка там я народився і там поховані мої дедушка і бабушка.

Дуже ціукаво слухати Журавлів. Які розумні люди, близькі до природи та до Бога. Переймаються збереженням природи та дуже люблять тварин, а вони люблять свої господарів. Дякую за таке цікаве відео. Зараз війна і хто зна, що з Журавлями, куди вони "полетіли" і чи не бомблять Чупахівку? Це історія, і Чупахівки може вже не бути, а історія про нього від Журавля залишиться.

Як же приємно побачити знайомі обличчя і стіни...Шкода,що через військові дії сестри були змушені покинути свій монастир і виїхати до Польщі.Надіюсь,що колись вони все-таки повернуться і я зможу знову в них побувати.

PS на моем телефоне ,к сожалению не устанавливается мова , вибачте

Помню Саорики ,но это хутор ,там не было церкви,,,,С 57го по 62 й отец работал инженером в Ивашках на спиртзаводе ,а сам он из Березовки ,на Одноробовке жили моя бабушка ,тетя ,двою родные братья Воладимир и Сергей ,в школе со мной учились друзья из Одноробовки ,прекрасно помню поезд с зеленым ,,хлебным ,, вагоном , соседними остановками поезда на Харьков были Муравське и Сниги,,,,,,,летали туда на великах ,хотя хлеб продавали магазине на первом этаже дома у ставка ,где мы жили на 2м На Скориках жили старенькие дедушка и бабушка ,родня моему прадеду,,,летом отец брал меня с собой ,мы шли через поле ,слу шали жаворонка , стреаотала ма ленькая полевая живность ,хоть отец не спешил ( 194 см и шаг метр ) он давал мне сполна напиться этой красотой,,,через минут40 , спускаемся в тенистый садок, а на пороге уже стоят милые наши старички ,отец выкладывал на стол гостинцы ,и начиналась неторопливая беседа ,словно они старались потянвть время ,пока у них гости,,,меня вгостили нео бычайным лакомством -огурцом со свежим медом ,и куском домаш него хлеба ,приходили мы и зимой в хатке мне не сиделось ,катались со скориковскими пацанами на санках,вернулись мы в милый хуторок уже через десять лет, старичков уже не было в живых, они оставили уютную хатку и ушли,,,,,,но еще были довольно молодые люди ,у кого то в садочке наскоро накрыли стол ,помянули старичков,,,,,Еще лет через 15 , проезжали с сыном поездом, Сниги ,Муравське ,на станции,на Олноробовке нас встретила моя тетя,,,,проговорили до ночи,сын спал ,посапывая баском ,день проблукали по родным местам и ,,,,,,, Больше там меня уже никто не ждал,,Временами ползаю по карте ,все как на ладони ,много зелени,смлошь все в дачных домиках и огородах ,а там ,где жили люди все позаростало частым вишняком,, Поэтому ,желаю этому Человеку , настоящему хозяину своей земли здоровья и бодрости ,что бы его не тронула вьюга войны,,,

Дякую за розповідь, дай Боже здоров'я. Мої предки теж із Золочівського р-ну: Березівка, Івашки, ст. Одноробівка.

Дуже прикро, що багатіший з районів Харківщини перетворився на руїни. Пам'ятаю, як у дитинстві ми щороку на травневі свята приїздили до нашого дідуся на Дублянку, де він працював на спиртзаводі. Слава богу, що він не дожив до цього бардака.

Дякую за публікацію чудового запису, це цінні матеріали до хроніки Гуцульського театру Г. Хоткевича. Також добрий матеріал для презентації гуцульських традицій! Артистам і художньому керівникові п. Володимиру Сінітовичу особливий уклін! Тримаймося!

Чи є реквізити для пожертви?

Ковбаска добра козяча. Роби (тьозка по козам) ковбасу, нічого задарма віддавати...

Треба дерева садити перед тим як спилювати ❤❤❤ у мене душа болить коли дерева пиляють. ЛЮБЛЮ СТАРІ ПАРКИ. ІДЕШ ЛІТОМ І ГОЛОВУ ВІД СОНЦЯ ЗАЗОВАТИ НІКУДИ

Супер дякую за цікаву роботу

Главный герой фильма,в его-то годы,не теряет оптимизма...Дай Бог ему здоровья,НА МНОГИЕ ЛЕТА!!! Фильм, несмотря на удручающие съёмки,замечательный!Спасибо корреспондентам!

Спасыби вам дуже цинне интервью з дидком

Така мила жіночка, зветрається до гостей "дітки", точнісінько, як моя бабуся 😊

Довгих років життя. Показати на всіх каналах України. Оце наша Україна.Рідна непереможна. Рашисти вийдіть з нашої землі.

Добрий день. Дякую за цікаву розповідь! Я пам'ятаю хати на дві половини, в кожній з яких була піч. Також згадалися розповіді батька, який все життя працював водієм, що ракушняк для будівництва різних господарських споруд у колгоспі, возили з Криму.

Видно, що у бабусі діти про неі урбуються, в хаті зробили капітальний ремонт, щоб вона жила у комфорті.

ЦЕ НЕ ДІДУСЬ,А СКАРБ УКРАЇНИ!НІБИ В МОЛРДІСТЬ,В ДИТИНСТВО ПОПАЛА. СЛУХАЛА Б НЕ ПЕРЕСЛУХАЛА! ЯКИЙ СВІТЛИЙ РОЗУМ В 83 РОКИ НІБИ БАБУСЯ МОЯ ГОВОРИТЬ. ВОНА В 82 ТЕЖ ВСЕ ПАМЯТАЛА ДО НАЙМЕНЬШИХ ДРІБНИЧОК. ТАК ЦІКАВО- ЖИВИЙ ЩЕ ДІДУСЬ? ЧОМУ НІХТО НЕ ДОПОМАГАЄ ЙОМУ?

Голод был 31,32год

ДЯКУЮ за кiно!

Я бачила як заливали водою село. Ішла така біла піна і подув холодний вітер,а вранці вже стояла вода.

Дякую за розповідь цій жінці. Ця ,, так звана перестройка,, походила на моїх очах. Це дуже сумно.

ЩЕ ДЕЯКІ ДІТИ БАТЬКІВСЬКІ ДВОРИ БЕРЕЖУТЬ,А ВНУКИ НІГТІ НАКЛАДНІ МАЮТЬ І КРУТЯТЬ НОСОМ ВІД ЗЕМЛІ. А ЇДЯТЬ ХІМІЮ. А МАТИ СВІЙ КУТОК В СЕЛІ ЗЕМЕЛЬКУ,САДОК ЦЕ ЩАСТЯ І РАДІСТЬ. ЯКІ БАБУСІ ЯК ЛЮБЛЯТЬ ДІТОК,СВОЮ ЗЕМЛЮ. НАЖАЛЬ ВОНИ НЕ ВІЧНІ.

ЗАРАЗ ТАК БАГАТО ЛЮДЕЙ БЕЗ ДАХУ НАД ГОЛОВОЮ. ВІДАТМ Б ЇМ ПУСТІ ХАТИ ХАЙ ЖИВУТЬ ТУТ,СЕЛА Б ПОТРОХУ ВІДРОДЖУВАЛИСЬ. МОЖНА РОЗВОДИТИ ЖИВНІСТЬ- ЗЕМЛЮ ОБРОБЛЯТИ. БАГАТО ЧОГО ПРИДУМАТИ МОЖНА.

Зробили з Українських сіл Зону Відчуження!

Прямо як в тiй пiснi, була коза доiлася ,нема кози десь дiлася ! 😅😅

❤

Шкода що так не можна з нашими головними мародерами,головними злодіями держави які сидять при владі

Яка жвава бабуся ,ще памятае волову тягу! Дай ii бог здоровья 😅😅